Навіщо потрібна диверсифікація вкладень

Навряд чи найдеться людина, що не згоден з тим, що негоже класти всі яйця в один кошик. Але коли мова заходить про вкладенні власних грошейу прагненні заробити якомога більше інвестор найчастіше забуває про це золоте правило. Наслідки бувають досить хворобливими: замість отримання великих доходів він несе відчутні втрати.

Один з моїх давніх клієнтів, 35-літній удачливий девелопер, починав з дуже консервативних інвестицій. А трохи більше року тому він поставив переді мною завдання розробити для нього глобальний збалансований портфель з зарубіжний прибутковістю в розмірі 12-15% річних. Такий портфель був підготовлений. Гроші мого клієнта були вкладені наступним чином: акції компаній США - 40,1%, Європи - 20,3%, Японії - 9,8%, Азії і ринків, що розвиваються - 10,5%; державні і корпоративні облігації розвинених країн та інструменти грошового ринку - 19,3%.

За 12 місяців (з 1 травня 2005 р. по 1 травня 2006 р.) найбільший дохід принесли інвестиції в Японію та інші азіатські і що розвиваються ринки: близько 60%. Вкладення в США дали всього 12%, у Європі - близько 30%, а облігації й грошовий ринок опинилися в цей період збитковими (-5%). Таким чином, сукупна прибутковість склала всього портфеля близько 23% річних.

В цілому такий результат повинен був задовольнити інвестора, але він вважав, що міг би отримати набагато більше.

Тому нещодавно клієнт звернувся до мене з проханням пояснити, чому ми так, а не інакше “розклали” гроші. Головне, що його цікавило, чому було не вкласти всі його гроші в один або кілька активів, які принесуть максимальний дохід, замість того щоб витрачати їх по всьому світу. Як аргумент він привів вислів Роберта Киосаки - знаменитого автора книги “Багатий тато, бідний тато” та інших бестселерів, який стверджує, що справжній інвестор диверсифікацією не займається, а завжди вибирає єдине і найбільш ефективне напрямок для вкладення капіталу.

Справді, навіщо було вкладати гроші в облігації або фондовий ринок США, якщо інші вкладення в результаті виявилися набагато вдаліше?

Ставлячи так питання, мій клієнт ігнорував наявність підвищеного ризику у певного класу інвестицій. Моє завдання полягало в тому, щоб ще раз пояснити йому: неможливо обдурити ринок, рано чи пізно він нагадає тобі про прийняте на себе ризик.

На жаль, інвестування до цих пір є своєрідним сплавом науки, практичного досвіду та інтуїції, яка виробляється багатьма роками роботи. Багато в чому це стосується і розподілу активів, тобто диверсифікації вкладень. І практично неможливо з упевненістю сказати, чиї акції зростуть у наступному році, в якій країні фондовий ринок виявиться на підйомі і т. д. Щорічно я з великим задоволенням читаю грудневий випуск авторитетного видання Business Week, де публікуються прогнози провідних фахівців в області інвестування на наступний рік. Але коли проходить рік, то в черговий раз розумієш, що до реального розвитку ситуації всі ці прогнози мають вельми віддалене відношення.

Щоб непрофесійному інвесторові, який у звичайному житті керує швейної фабрики, продає мобільні телефони або співає з естради, зрозуміти, наскільки гарні ті або інші пропозиції щодо інвестуванню, я б порадив один простий прийом.

Виберіть у списку інвестицій кожен актив зеленим, жовтим або червоним кольором залежно від ступеня інвестиційного ризику. Зелений повинен означати безпечні вкладення, наприклад інструменти грошового ринку, державні облігації розвинених країн, корпоративні облігації великих і відомих компаній. Жовтий колір - для грошей, розміщених з ризиком середнього рівня. Як правило, це вкладення в акції великих компаній США, Англії, Німеччини та інших розвинених країн.

І нарешті, червоний колір означає высокорисковое вкладення з великим потенційним доходом. Сюди відносяться акції і облігації ринку країн, що розвиваються, наприклад Китаю, Індії, Бразилії, Аргентини. До цього списку слід віднести і фондовий ринок Росії. Японію також традиційно відносять до ризикових вкладень.

“Офарбивши” так свої вкладення, ви можете ясно побачити ступінь їх диверсифікації, судити про можливі доходи і прийнятому ризику всього портфеля в цілому. На кольоровий картині інвестицій мого клієнта (зелений і червоний - по 20% портфеля, жовтий - 60%) видно, що ми маємо справу зі збалансованим портфелем, який відповідає його ставлення до ризику. Зрозуміло, що це дуже спрощений підхід, який в основному орієнтований на географію вкладень. Але для першою наближеною оцінки цього, як правило, буває достатньо.

Відповідь на питання, навіщо потрібна диверсифікація вкладень і чому краще мати збалансований інвестиційний портфель, мого клієнта дав і сам ринок буквально через місяць після нашої розмови.

Протягом травня ситуація на міжнародному фондовому ринку кардинально змінилася, і до червня 2006 р. вартість портфеля знизилася на 6,8%. Але втрати могли виявитися набагато більшими, якби інвестиції не були належним чином диверсифіковані. Найбільші втрати ми зазнали саме там, куди, на думку мого підопічного, коштувало вкладати по максимуму. Зокрема, вкладення в Азію і що розвиваються ринки знецінилися на 17%, а в Японії - на 16,5%. Інвестиції у США і Європу просіли на 5% і 9% відповідно. Облігації і інструменти грошового ринку, навпаки, виросли на 2,2%, пом'якшивши удар.

Отже, чи можна користуватися підходом Роберта Киосаки до диверсифікованості при вкладеннях на фондовому ринку? Моя відповідь на це питання буде ствердною лише за однієї умови, про який у жодному разі можна не сказати: інвестор повинен бути готовий до того, що ризики втрат при цьому значно зростають. Ринок, який може за один рік піднятися на 60%, може опуститися на таку ж або більшу величину. Як виявилося, до такого повороту мій клієнт не готовий. А ви?